- вивільнювати[ся]
- liberate
Англо-український і українсько-англійський словник з аналітичної хімії. — Севастополь: «Вебер». В.В. Рафалюк, О.М. Ловягін . 2002.
вивільнювати[ся]
Look at other dictionaries:
вивільнювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
вивільнювати — юю, юєш і вивільня/ти, я/ю, я/єш, недок., ви/вільнити, ню, ниш, док., перех. Робити вільним, не зв язаним з чим небудь … Український тлумачний словник
вивільнюватися — ююся, юєшся і вивільня/тися, я/юся, я/єшся, недок., ви/вільнитися, нюся, нишся, док. 1) Ставати вільним, не зв язаним із чим небудь. 2) тільки недок. Пас. до вивільнювати … Український тлумачний словник
вивільнити — див. вивільнювати … Український тлумачний словник
вивільнюваний — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вивільнювати … Український тлумачний словник
вивільнювання — я, с. Дія за знач. вивільнювати … Український тлумачний словник
вивільняти — див. вивільнювати … Український тлумачний словник
звільняти — I = звільнити 1) (кого н. з під арешту, із в язниці, від якоїсь залежности тощо), випускати, випустити, відпускати, відпустити; позбавляти, позбавити (від чогось небажаного); вивільнювати, вивільняти, вивільнити, емансипувати (від якоїсь… … Словник синонімів української мови
звільняти — I я/ю, я/єш, зві/льнювати, юю, юєш, недок., звільни/ти, звільню/, зві/льниш, док., перех. 1) Випускати кого небудь з під арешту, з в язниці і т. ін.; давати волю. 2) Силою визволяти кого небудь з під арешту, з в язниці і т. ін.; здобувати в бою… … Український тлумачний словник
